Матеріали конференцій

Технології захисту довкілля при транспортуванні вуглеводневої сировини

Степова, О.В.

Розробка ефективних засобів захисту металів від корозії в агресивних середовищах, що містять воду, нафтопродукти, карбонові кислоти і мінеральні солі є актуальним і практично важливим завданням охорони навколишнього середовища та економічного розвитку країни. Для боротьби з корозією використовують корозійно-стійкі сплави, що вимагає великих витрат і не є достатньо надійним засобом, і інгібітори корозії, які потрібно постійно вдосконалювати і коригувати склад. Головним недоліком високоефективних інгібіторів на основі алкілімідазолінів, суміші алкілімідазолінів з алкілпірідіновимі і / або четвертинними амонійними сполуками розчинними в середовищі метанолу є високі ціни при відносно великих їх витратах в корозійні середовища. У роботі проведено дослідження по синтезу екологічно і економічно прийнятних інгібіторів корозії стали в водах з різним рівнем мінералізації. Показано, що при підвищенні рівня мінералізації води відбувається зростання корозійної активності водних середовищ по відношенню до вуглецевої сталі. Наявність вуглекислого газу, сірководню або карбонових кислот призводять до підкислення водо-нафтових сумішей в результаті чого спостерігається підвищення швидкості корозії сталі. Досліджено ефективність синтезованих інгібіторів на основі масла і поліетиленполіамін, що містять імідазолінів. Отримано залежність, яка дозволяє розрахувати глибину корозії ділянки сталевого трубопроводу в тріщині ізоляційного покриття при роботі макрогальванічноі корозійної пари і постійне перебування агресивного розчину в тріщині.

Українська

2020-12

інгібітор корозії

Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"

Степова О.В. Технології захисту довкілля при транспортуванні вуглеводневої сировини / О.В. Степова, М.Д. Гомеля // Академічна й університетська наука: результати та перспективи : зб. наук. пр. XІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 груд. 2020. – Полтава : Національний університет імені Юрія Кондратюка, 2020. – С. 151-157.

628.164