Українська
Стаття присвячена актуальній на сьогоднішній день проблемі дефініції категорій «художній час», «художній простір», «хронотоп» та їх вивченню у вітчизняному літературознавстві XX-XXI століть. Аналізуються основні тенденції просторово-часової організації художнього твору, роль та функції категорій художнього часу, художнього простору та хронотопу для розуміння поетики окремого взятого твору та всієї творчості письменника в цілому, у тому числі, філософії, світовідчуття та світосприйняття автора. Художній час, художній простір та хронотоп – це найважливіші характеристики художнього образу, що забезпечують цілісне сприйняття художньої дійсності і організують композицію твору, відтворюють просторово-часову картину світу в символіко-ідеологічному та ціннісному аспектах. Зазначається, що художній час має свою специфіку у окремих видах художнього простору, виокремлюються основні різновиди художнього часу та художнього простору у літературному творі та їх основні характеристики (такі, як насиченість часу подіями, чи простору – речами). Розглядаються ключові напрямки вивчення вказаних категорій у світовому літературознавстві та у творчості Миколи Гоголя, зокрема, виокремлюються просторово-часові орієнтири творів письменника, які найбільш часто ставали об’єктом дослідження (опозиція «свій/чужий простір», протиставлення «Диканька-Петербург», історичний час, хронотопічні мотиви сну та дороги, «ігри» нечистої сили з простором, залежність художнього простору від містики у творі тощо). Зазначається, що найчастіше дослідники аналізували саме категорію художнього простору як основний сюжетотворчий та характеротворчий художній засіб створення романтичного двосвіття ранньої прози Гоголя, в той час як категорії художнього часу та хронотопу вивчені недостатньо. Автор статті підкреслює, що просторово-часова картина світу творів Миколи Гоголя має розглядатися як складний синтез різних видів художнього часу, художнього простору, хронотопів, мікрохронотопів, топосів, локусів та хронотопічних мотивів у їх взаємозв’язку із системою персонажів та родожанровою природою творів.
