Українська
У праці розглянуто питання, пов’язані з мультимодальністю, мультимодальною комунікацією, реалізованою каналами сприймання інформації / шляхи її трансляції, і текстами, сформованими внаслідок поєднання різно- форматних семіотичних кодів для акумуляції й передачі фактажу. Зауважено, що сучасна лінгвістика оперує строкатим спектром номінацій, уживаних на позначення породжених різноформатними знаковими система- ми текстів, що поєднують вербальні знаки із графічними зображеннями, аудіо- чи відеовізуальними ефектами. Акцентовано на тому, що функційний потенціал кожного з елементів мультимодального тексту залежить від типу, змісту, тематичного наповнення, мети його створення, а також від аудиторії, на яку націлено трансльо- вану в мультимодальному тексті інформацію. Авторки ідентифікують мультимодальний текст як поліморфний і полісеміотичний утвір, сформований шляхом поєднання гетерогенних компонентів – вербальних і невербальних. Крім цього, візуальну метафору пода- но механізмом конструювання й функціонування колективного сприйняття й відображення реалій дійсності, формування в реципієнта позитивного / негативного бачення факту, явища, феномена тощо. Зауважено, що розглядуваний тип метафори акумулює й візуалізує загальні та специфічні уявлення людини про світ і його фраг- менти, реалізує номінативну, когнітивну, комунікативну й маніпулятивну функції.
