Українська
У статті ґрунтовно аналізується творчість відомого британського гурту другої половини ХХ століття «The Beatles», досліджуються стильові особливості їхньої творчості, ті аспекти, що впливають на сприйняття музичних творів. Упродовж роботи доводиться, що секрет такої популярності, найімовірніше, прихований у новаторстві композицій, які на той час не вписувалися у жоден тогочасний стиль та простоті тексту, що стала близькою кільком поколінням слухачів. У статті всебічно розглядається поняття «психоакустика», що проявляється на рівні взаємозв’язку понять «явище-звук», яка передбачає наявність значної кількості голосних звуків, які виформовують у слухача асоціації з безпечними та приємними подіями чи емоціями. У піснях гурту відсутні різкі перепади звуку, алітерації, а якщо вони і наявні, то сприяють ритмізації пісні та кращому її засвоєнні, що впливає на її неодноразове відтворення. Завдяки поєднанню цих факторів, на нашу думку, ці композиції стали надзвичайно популярними. При дослідженні перекладу пісень гурту українською (перекладач Т.Борсук) та російською (С.Кознов) мовами констатуємо певні розбіжності у текстах перекладу. Перекладачі вдаються до перекладацьких трансформацій, намагаючись повною мірою передати сенс оригіналу. Пісні у російському перекладі часом більш адаптовані до оригіналу (зберігаються реалії та предметні характеристики), у той час як український перекладач прагне якнайкраще вписати текст у музичну форму, часом забуваючи про об’єктно-суб’єктні характеристики, які впливають на виформовування наративу. У роботі обґрунтовано, що українські варіанти пісень гурту були більш милозвучними та фонетично суголосним оригіналу. У статті констатовані конструкції англійської мови, які обома перекладачами передаються дослівно (що є очевидним), проте у мові оригіналу вони несуть більш глибокий сенс, який у тексті перекладу нівелюється.
